Покинута Незалежність

"...Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують..."

Тарас Шевченко, І мертвим, і живим, і ненародженим...

14 декабря 1845, Вьюнища

_________________________

Ми відзначаємо 20-у річницю Незалежності України. Тої України, котра входить в серце і душу кожного Українця в образі незайманої дівчини-красуні з високого шпилю-постаменту, що височить над славним історичним Майданом Незалежності столиці  України – Києві  Сьогодні у наших тривожних відчуттях це – Покинута Красуня.. Зраджена ріднею. Обмовлена  ворогами. Насильно повінчана в чужому „міре” і  видана за нащадка  чужого монгольського хана. І даремні її ридання. Не чують її ні чужі вороги, а ні свої рідні брати-яничари.

Немає Батька Нації. У тяжкій зажурі безнадійно ламає і зводить натруджені руки до Всевишнього заплакана мати. А рідні брати та сестри разом з великою юрбою найманців-чужинців торгуються за регіональний викуп і не поступаються в ціні. Кожний міняйло окремо у своїх ідеологічних закутках рахує срібляники за продану сестру чужинцям. І ніхто не  хоче поступитися у торгах рідним „живим товаром”. А всі  разом рідні гендлярі-демократи, замість того, щоби об’єднатися перед черговим тяжким випробовування спільної долі і викупити сестру з чужинської неволі, кожний окремо тасує свої  мало чисельні політичні партії, котрих тьма-тьмуща в Україні. І ще надіється, що якимсь чудом  переможе на не всенародних виборах до чергового „українського сейму”.

Гей-гей, братове українці! Що зробили ви, щоби розбудити з летаргічного сну давно приспану ворогами українську національну ідею? Що всі разом зробили ви, щоби об’єднати національно приспаний, стократ одурений, духовно і матеріально окрадений чужинцями свій український  народ??

Що зробили ми всі разом, щоби цвіла і майоріла наша свята, Всевишнім нам дана, милозвучна до Божого Слова, наша Українська Мова? Чому чужинські зайди з нашими рідними яничарами пишуть нам закони про мову, а інші – нащадки запроданців Христа – з чужого голосу продовжують писати нам  чужу українську історію? І методично з нашого дозволу руйнують українські школи. І вчать наших дітей, як треба зневажати отця і неньку, рідну сестру та рідного брата і  ненавидіти Україну.

Чому, як навіжені, продовжуємо розпинати останнього Президента-патріота України? Котрому, всупереч нашій заздрості і прямій зраді великої ідеї, все ж таки вдалося розкопати тую Славу України, за котру свідомо на смерть йшли її найкращі сини протягом всієї нашої великої і древньої  історії? Ми ж з вами не здатні на такі вчинки і тільки волаємо до європейської моделі держави та європейської демократії. Не запитавши себе, що ж конкретно зробили ми самі для цього? Безталанних, хоч і працьовитих, та добрих і терпеливих до своїх споконвічних ворогів-гнобителів, там не люблять, не поважають і не чекають

А  між тим Печерський суд пана Кіреєва  (чи не знов з прихованої чужої руки?)  в образі „єдиної великої страдниці за Україну” продовжує  роз’єднувати  українську націю на „біло-червоних” і „чорно-голубих”. І немає тут місця священному кольору  нашої свободи - Блакитно-Жовтому Прапору у Золотому Тризубу. Як і немає місця нашому священному Державному Гімну „Ще не вмерла Україна”. Як і немає місця  Пересопському Євангелію, на котрому клялися Українські Президенти вірою і правдою служити Україні.

Бо немає місця нашому великому спільному єднанню в ім’я великої мети – утвердження  Державності України. І реального  захисту свого знедоленого українського люду. В унісон нашій приспаній байдужості вороги глумляться над нашою християнською  українською ментальністю і потирають руки  від того, що ми ніби-то  не вміємо і не хочемо самі  управляти собою і правити своєю державою. То ж знов  всі надії на вправного старшого  чужинського брата-хана. Котрий продовжує таборувати десь  за хутором Михайлівським –  недалеко від нашого державного кордону..

А тим часом регіональні купці-промисловці, нащадки великої 350–и річної династії московітів, котрі  правдами і неправдами за 20 років нашої боротьби за волю рідної землі за наші кревні примножили свої мільярдні „священні статки в Україні”, дбайливо підраховують чисельну міць своєї великої інтернаціонально-регіональної космополітично-совдепівської політичної сили в Україні. Котра сягнула вже за мільйон. І далі, за рахунок рідних  торгашів-відступників,  у всіх закутках знедоленого і окраденого краю продовжує шалено зростати.

Сумно голосять священні дзвони Святої Софії. Більше ніхто на білому коні не в’їде на історичну площу нашої  національної  святині. Не помолиться за мільйонні душі полеглих національних героїв і душі наших праведних гетьманів. Тільки одна самітна могила патріарха  на узбіччі окропленої кров’ю дороги  стоятиме насторожі нашої вкотре зламаної долі...

Ридають в безсилі відомі і невідомі  рідні могили полеглих борців за волю, честь і славу рідної Вітчизни на рідній землі і далеко за її межами майже на всіх континентах землі. І нікому у світі  до цього немає жодного діла. А чорний московський крук устами чужинських зайд  і рідних виродків-манкуртів до славного Дня Незалежності України проголошує політичну анафему вірним синам України -  Степану Бандері, Юрію Шухевичу. І в їх світлому образі -  всім полеглим „чи у рідних полях, чи в чужій стороні” борцям за волю, честь і славу  України. А Гарант Української Конституції і Нашої Національної Безпеки, чи то вкотре помилково, а чи зумисне, на догоду своїм московським хазяям і рідним „genosse” по своїй новій могутній регіональній  політичній силі – наступниці славної КПРС  в Україні -  говорить щось незрозуміле і несумісне з історичною правдою всіх народів світу, котрі боролись за національне і соціальне визволення своїх народів, про „наше спільне майбутнє без „минулого .в ...  Україні”..

Болить зламана  горем  українська душа, ридає в безсилі змінити ситуацію в рідній Державі кожного  свідомого українця серце. Як і з ким святкувати нам 20-и літній ювілей нашої молодої і ніким не захищеної Вітчизни? Продали ворогам душу, свідомо знищили власну могутню українську зброю, закабалили в чужинське  ярмо рідну економіку. І в результаті – зрадили Україну...

Де наші ідейні поводир? Котрі у нашій тяжкій і часом смертельній боротьбі за Україну мало чим нам допомагали. Все творилося на революційному фаталізмі окремих сміливців? Як святкують вони День Незалежності України сьогодні? Де наші місцеві горе патріоти? Розсіялись, як мак у рідному полі.  Перед новою, чужою і поліційною владою страшно, дуже страшно вийти  з протестом за свої українські права на майдани України і на весь світ заявити про себе - українців.

Повернися до нас ще хоч один раз, наш Революційний Могутній Помаранчевий Український Майдане! Тепер ми не зрадимо Тебе. Бо нас таки ще багато. І нас не подолати!.

Надривно ридають дзвони Святої Софії. Стереже  наш нездоланний Революційний Дух на узбіччі нашої Покинутої Державної Незалежності  України могила славного Українського Патріарха. А з берегів Дніпра  кличе до боротьби за Українську Україну могутній голос Безсмертного Тараса. Українці! Не відступімо! Будьмо собою!..

Василь Новоринський, м. Краматорськ

Недостаточно прав для комментирования. Выполните вход на сайт