Молода мисткиня з Краматорська Анна Статіва через війну поїхала до Італії. Разом з іншими мисткинями з України протягом 3-х місяців займалась творчістю в межах арт-резіденції «МIR – residenze per la pace».
Зараз вільна художниця планує навчатись арт-терапії, аби пізніше, коли прийде час, могла би за допомогою мистецтва працювати над зціленням ран нашої великої української родини, - повідомляє АКМЦ.
Мурали про війну
До загострення ситуації саме на Донеччині Анна була готова морально. Найстрашніше було від того, що почалось відразу по всій Україні. Від звуків вибухів дівчина прокинулась вдома в Краматорську і відразу зрозуміла: ПОЧАЛОСЬ. Від новин з різних регіонів України, куди прилетіли перші ракети, почала почувати себе в пастці. Через два тижні від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну разом з подругою Аня виїхала до Берліну, де почали активно шукати будь-які можливості для митців. Заповнювали всі заявки, які тільки знаходили.
Аня Статіва – художниця, малює мурали, графіку та живопис. Її подруга Ася Романова знімає фото, відео, грає в театрі. Під час евакуації намагались знайти можливість продовжити займатись улюбленою справою.
Поки перебували в столиці Німеччини, разом з іншими художницями Аня намалювала два величезних мурали на тему України «NEVER AGAIN, Ніколи знов?». Ці мурали присвячені війні в Україні, яку розв’язала рф. Ася відзняла короткометражку про створення муралів, в якому розповіла історії цих художниць. Нажаль, там мурали малюють на один місяць, а потім на їх місці роблять нові. Ці мурали пробули аж три місяці, їх вже замалювали.
Арт-резиденція MIR
Знаходячись у Берліні, краматорські дівчата нарешті отримали відповідь від італійської арт-резиденції «МIR – residenze per la pace», яка швидко переформатувалась для можливості прийняти українських мисткинь.
«Ми не планували їхати в Італію, але ця пропозиція надавала нам спокій і безпеку на майбутні три місяці, а також можливість займатись мистецтвом, – згадує Анна. – Приїхавши до Італії, ми не стали зволікати і одразу почали процес отримання документів. Зараз куратори резиденцій продовжують нам допомагати, ми вчимо італійську мову, та включаємось у місцеве ком’юніті».
Арт-резіденція «МIR – residenze per la pace» – це окремі театри, мистецькі центри, хореографічні студії, які об’єднались у мережу солідарності, щоб прийняти українських мисткинь. Основний принцип цих резиденцій полягає в тому, що, окрім гостинності, митці мають можливість творити, отримувати оплату за виконану роботу та включатись до арт-спільноту.
Бути почутими через мистецтво
«Ми з подругою відвідали шість різних італійських міст, від Пезаро до Неаполя. У кожному місті ми були по два-три тижні. У деяких містах я намалювала мурали, в інших просто малювала», – розповідає Анна. У Сан Деметріо за допомогою мистецтва краматорська художниця досліджувала місцевість та рефлексувала на тему вічного. А в Неаполі мисткині зробили аудіо-тур по театру, де розповіли свої історії: як зустріли перший день війни, евакуювались з України, про почуття. На кожній локації зробили арт-об‘єкт, мурал, інсталяцію або відео. Тур на італійській мові, його можна також пройти онлайн.
«Ми робимо для того, аби персональні історії реальних людей були почуті. Це зближує глядача із новинами про Україну та пробуджує емпатію, – розповідає Анна. – Інші твори, які я малюю, не пов’язані з війною, бо моє натхнення йде через почуття щастя, а не через біль або травму. Я не хочу помножувати зло, але творчість допомагає переробляти ці емоції в гармонію».
Терапія над зціленням ран
З метою легалізації перебування в Італії, Анна оформила документи на біженство. Наразі має право проживати та працювати в Італії терміном на один рік, з можливістю подовження. У цілому з роботою в Італії не дуже складно, але оскільки дівчина – мисткиня, то шукає можливості по арт-профілю, з цим складніше.
"Те що ми тут вимушено, для мене дуже почувається, але навіть із цим я знаходжу в нестабільності свою силу. Я не маю ілюзій, що зможу скоро повернутись додому, як би мені цього не хотілось. Декілька років тому я свідомо обрала Краматорськ як свій дім, як мінімум місце куди повертатись і куди вкладати свою енергію", – стверджує Анна.
