Війна на сході України дала унікальну можливість побачити наше суспільство без масок – таким, як воно є насправді. Одні громадяни намагаються з усіх сил допомогти армії, інші просто продовжують жити колишнім життям, зробивши поправку лише на складне економічне становище, яке, можливо, обмежило їхні можливості. Хтось, все життя «косивши» від армії, з початком війни добровольцем іде до війська, а інші так і продовжують «косити», не знаходячи для цього вже виправдань навіть для себе...
Можна довго продовжувати ці порівняння. Така ж ситуація серед «працівників» шоу-бізнесу. Поки одні зірки намагаються хоч чимось допомагати українській боротьбі, надаючи фінансову або моральну підтримку у війську, інші просто продовжують «робити бізнес», не гидуючи брати гроші навіть від тих, хто намагається усіма силами підірвати нашу Батьківщину.
Український рок-гурт «Брати Гадюкіни» – серед тих, хто, «відкосивши від армії», своєю творчою справою робить не менш важливий внесок в нашу боротьбу, ніж танки та гармати. Адже добре слово перемагає силу, а пісня, написана словами від душі – тим більше.
На минулих вихідних «Брати» в черговий раз здійснили те, до чого кличе їх душа. Досягнувши в житті успіху, статків та визнання, вони продовжують робити те, що об’єднало їх у легендарний український гурт – співати. Співати не просто за гроші, а заради власного задоволення. Тим більше, якщо публіка – солдати, які щодня боронять Батьківщину. Отож, зібравшись не повним складом, вони вирушили в зону проведення АТО, щоб виступити для наших воїнів.
Їх зустрічав Слов’янськ, Краматорськ, Артемівськ. Але в Краматорську стався особливий випадок, який і спонукав написати ці рядки. Зранку – концерт в штабі АТО, а ввечері – концерт в місцевому клубі «Фієста». Дві різні публіки: солдати та цивільні. Причому, другі ще два роки тому вважали перших «каратєлями». Тому складно було передбачити, що в цьому місті знайдеться стільки поціновувачів «Хлопців з Бандерштату». Але зал виявився заповненим повністю.
Трохи вніс корективу в програму виступу довгий переїзд, який погано позначився на здоров’ї барабанщика Михайла Лундіна. Відігравши декілька пісень, від змушений був трохи перепочити, тому довелося імпровізувати. В сусідньому залі відпочивала за столиком компанія молодих людей, які, мабуть, і не чули про такий гурт, а тому їм було байдуже, що там відбувається. Але серед них був хлопець Олексій, який, дізнавшись, про можливість показати себе на сцені, впевнено сів за барабани та відіграв для краматорської публіки чисто «бандерівські» пісні «Братів Гадюкіних». В цьому було щось дуже символічне, коли хлопець зі Східної України ось так просто замінив старого львівського барабанщика та продовжив його справу на цей вечір.
Проте це був не єдиний сюрприз. Відігравши програму, розігріта публіка бажала продовження свята. В ситуацію втрутився військовий капелан отець Констянтин, який разом з «Братами» виконав на гітарі «Червону калину», «Червону руту» та кавери на пісні Віктора Цоя. Їм підспівував увесь зал.
Не знаю, скільки би тривав цей вечір, але стомленим гастролерам час було на відпочинок, оскільки на наступний день їх чекали з концертом танкісти. І важко передати словами ті почуття, коли опівночі в Краматорську публіка співала на вулиці Гімн України, прощаючись з гостями з далекого «Бандерштату», а потім вигукувала крім патріотичних «Слава Україні!» відомі слова харківських «Ультрас» про одну добре нам відому особу, яку ще два роки тому Краматорськ просив ввести війська.
Павло Лисенко, ZIK
Комментарии