В цей день, рівно три роки назад, я повернувся у наше військо, це був третій раз враховуючи строкову службу, а потім АТО.
Згадуючи цей шлях, було і дуже важко від безвихіддя і болю, коли втрачаєшь друзів і замерзаєшь так що відчуваєшь як промерзають твої кистки, бо тіло вже майже не рухається; і радісно, коли без втрат мали можливість вийти з окопів відігрітись, привести себе до ладу та трохи відпочіти. Згадуються ці специфічні жарти, пов'язані з військовим побутом та втомлені посмішки на обличчях побратимів. Це наче якесь окреме життя, яке ти вимушений прожити поза звичайним.
Багато є чого згадати, можливо, якось поступово все це опишу для нащадків: які помилки ми допускали і які героїчні вчинки робили звичайні люди.
Це частина життя, яку в нас вкрали, а можливо і ні, можливо, ми повинні були пройти цей шлях щоб очиститись від старих помилок і в майбутньому впевнено не допускати нових.
Наша нація заплатила і продовжує платити надвелику ціну за нашу свободу, у більшості цього покоління вже є розуміння вартості свободи і незалежності.
Багато міркувать та роздумів, але не хочу перегружати. Сьогодні я на чергуванні, все ще в строю, але, нажаль, вже не з тим здоров'ям, яке було. Але, згадуючи пройдений шлях, пам'ятаєшь кожного побратима, який заплатив найвищу ціну, з кимось ти разом довго просидів в одному окопі, а з кимось встиг випити тільки ранкову каву, а вже через кілька годин його винесли з позицій в йогож спальнику. Так ось пам'ять про цих хлопців викарбувалась в голові і пройде зі мною все моє життя.
І сьогодні, згадуючи їх, хочу сказати: Слава героям і Слава Україні!
Володимир Ржавський, підприємець, громадський та політичний діяч Краматорська, нині військовослужбовець ЗСУ
