Лідери рф, Китаю та Північної Кореї не є хорошими людьми. Вони очолюють жорстокі автократії, але, тим не менш, вони є серйозними людьми і вміють розпізнати несерйозну людину. Протягом майже десяти років вони оцінювали Трампа і дійшли висновку: президент США не заслуговує на їхню повагу.
Військовий парад у Пекіні є найсвіжішим доказом того, що авторитарні лідери світу вважають Трампа легковаговиком. путін, Сі і Кім зібралися, щоб відсвяткувати 80-ту річницю капітуляції Японії у Другій світовій війні. Трамп не був запрошений і був змушений спостерігати з боку.
Але парад був гіршим, ніж проста зневага. путін, Сі та Кім стояли солідарно, оглядаючи військову міць Китаю, лише через кілька тижнів після того, як путін приїхав на Аляску і відмовився від прохань Трампа припинити війну рф проти України. Білий дім намагався представити цей невдалий саміт як мінімум нічию між путіним і Трампом, але коли диктатор кремля з'являється без інтересу до переговорів, першим виступає на прес-конференції, а потім завершує день відмовою від ретельно спланованого обіду і вильотом додому, це приниження, а не обмін думками.
Посеред хаосу, спричиненого Трампом, Сі позиціонує Китай як нове обличчя міжнародної стабільності. Він навіть продемонстрував готовність запропонувати партнерство колишньому ворогові Китаю – Індії.
Так само КНДР, після того як підіграли его Трампа і його незнанню міжнародних справ під час зустрічей у першому терміні президента, продовжили свій похід до ядерного арсеналу, який за кілька років може стати більшим, ніж арсенал Великої Британії. Трамп був упевнений, що зможе домовитися з Кімом, але часи «любовних листів» між Трампом і Кімом давно минули.
Трамп відреагував на своє виключення з гала-вечора в Пекіні, поводячись саме так, як, на думку Сі, путіна і Кіма, він і повинен поводитися як лідер третього ешелону. Під час заходу Трамп звернувся до своєї сторінки в соцмережі, щоб висловити свої ображені почуття.
Навіть союзники Америки визнали, що Трамп може бути їхнім офіційним партнером, але вони досягають своїх цілей, заспокоюючи его американського президента і обходячи його. Після того як Трамп вийшов із саміту на Алясці, повторюючи тези путіна, європейські лідери відправились до США, щоб сказати Трампу, що він все зробив правильно, але йому слід утриматися від того, щоб бути співавтором політики кремля.
Збитки, завдані Трампом американській могутності та престижу, були б менш серйозними, якби президент мав зовнішню політику та команду для її реалізації.
Він не має ні того, ні іншого: Трамп балотувався в президенти переважно з особистих міркувань, зокрема щоб уникнути тюремного ув'язнення, а його зовнішня політика, така, яка вона є, і є лише продовженням його особистих інтересів.
Гірше того, Трамп більше не оточений людьми, які цікавляться зовнішньою політикою або можуть компетентно втрутитися і створити послідовну політику.
Держсекретар Рубіо мав бути одним із нових «дорослих у кімнаті», але замість цього він став людиною у костюмі на липучках, на яку президент навішує завдання і обов'язки без будь-яких подальших вказівок. Він змушений похмуро сидіти на прес-конференціях у Білому домі з іноземними лідерами, поки Трамп компрометує себе і своїх гостей. Тим часом директор національної розвідки Тулсі Габбард витрачає свій час на спроби викрити шпигунів, які, на її думку, ненавидять президента. На жаль, агенти, на яких вона полює, є американцями, що, мабуть, викликає посмішку на обличчі Сі і, можливо, навіть гучний сміх колишнього офіцера КДБ путіна.
Америка дрейфує. Вона не має послідовної зовнішньої політики, команди високопоставлених фахівців, які б керували її національною обороною та дипломатією, а її президент мало цікавиться світом. Не дивно, що автократи, які зібралися в Пекіні відчувають себе вільно і навіть не замислюються над Трампом чи Америкою.
Джерело: The Atlantic
