Про бойові будні краматорського рятувальника Тимофія Відяйкіна.
“Я повинен бути тут і робити все, щоб допомогти своїй країні та людям. Наша робота — це постійний ризик для життя та здоров’я, але водночас гордість від того, що ти рятуєш людей. Попри небезпеку, я продовжую працювати, бо знаю: кожне врятоване життя — це перемога”, — Тимофій Відяйкін, пожежний-рятувальник 31 державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного пожежно-рятувального загону (м. Краматорськ).
Родом із міста Краматорськ. У лавах ДСНС перебуває з 2018 року. Нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”.
З дитинства Тимофій прагнув присвятити себе служінню державі та людям. Спершу він хотів служити у війську, а згодом — знайшов своє покликання у ДСНС, де можна поєднати силу, відвагу та бажання допомагати. “Після навчання я пішов служити в армію, а повернувшись, обирав між Службою порятунку та поліцією. І зрозумів, що моє серце більше тяжіє до того, щоб допомагати людям, рятувати їх у скрутних ситуаціях та відчувати щиру вдячність за порятунок”, — ділиться рятувальник.
На початку повномасштабного вторгнення Тимофій залишився у рідному Краматорську, де й досі працює, ліквідовуючи наслідки ворожих обстрілів, приборкуючи вогонь та рятуючи людей. Він був серед тих, хто першим виїжджав на виклики й ледь не щодня ризикував життям заради порятунку інших. “На початку лютого 2023 року ворог завдав удару по центру міста, поціливши в житловий будинок. Прибувши на місце події, нам здалося, що хтось із-під завалів кричить та благає про допомогу, але стався обвал конструкцій, після якого крики стихли. Ми намагалися діяти швидко й урятувати кожного, наскільки це було можливо. На жаль, нам не вдалося врятувати того чоловіка… Загалом унаслідок обстрілу ми деблокували з-під завалів 4 загиблих, а 2 осіб нам все таки вдалося врятувати”, — пригадує пожежний-рятувальник.
27 червня 2023 року ворог завдав ракетного удару по Краматорську, поціливши в піцерію «Ria Pizza». У цей день рятувальник був вихідний, але, дізнавшись про трагедію, одразу вирушив на місце, щоб допомогти колегам. Згодом дізнався, що під обстрілом була мати його дружини. “Хоча того дня я не був на зміні, після дзвінка дружини одразу поїхав до місця обстрілу, адже знав, що у «Ria Pizza» працювала моя теща. Перші хвилини були найважчими — ми з колегами евакуйовували поранених, а також деблокували й виносили людей із-під завалів. На щастя, моя теща перебувала у підвалі й залишилася неушкодженою”, — розповідає Тимофій.
Рятувальник брав участь у ліквідації наслідків обстрілів у різних містах, працював на гасінні пожеж, евакуації постраждалих та розборі завалів. Зокрема, він був залучений до робіт у Часовому Ярі, де допомагав розбирати зруйновані конструкції багатоповерхівки та рятувати людей із-під завалів. “У липні 2022 року в місті Часів Яр ворог завдав удару по багатоповерховому житловому будинку, внаслідок чого дві п’ятиповерхівки було майже повністю зруйновано. Разом із колегами ми довго розбирали уламки та конструкції — картина була жахливою.
На другий день робіт ми почули слабкий голос чоловіка з-під завалів. Він перебував у шоковому стані. Використовуючи спеціальну техніку та аварійно-рятувальне обладнання ми підняли бетонну плиту та врятували його життя. На жаль, нікого більше не вдалося дістати живим. Чоловіка дістали лише на третю добу — він вижив, і це було справжнє диво.
Протягом п’яти днів ми завершили розбір завалів. Тоді загинуло 48 людей, серед яких одна дитина. Взагалі упродовж рятувальної операції вдалося врятувати дев’ятьох. Це були наслідки воєнного злочину, які неможливо забути”, — пригадує герой.
8 квітня 2022 року Тимофій перебував на службі, коли ворог завдав удару по залізничному вокзалу в Краматорську. Він один із найперших прибув на місце події. Картина була жахливою: багато людей отримали поранення, серед них діти. Тимофій допоміг дівчинці накласти турнікет на ногу — на жаль, їй довелося ампутувати кінцівку, проте вона залишилася живою. Після цього він продовжив надавати допомогу іншим постраждалим. Загалом унаслідок удару загинуло 61 особа, серед яких 7 дітей, та 121 отримала поранення, серед них 16 дітей.
У Тимофія є дружина та донечка, якій зараз три роки. Він евакуював родину до Словаччини, де вони наразі й живуть. На жаль, через службу він бачить кохану та донечку лише кілька разів на рік, під час коротких відпусток, що робить розлуку особливо тяжкою для всієї родини.
Рятувальник полюбляє риболовлю і часто проводить на ній час для відпочинку та відновлення сил. Поблизу Краматорська є багато мальовничих місць, куди він регулярно виїжджає порибалити. Окрім риболовлі, він любить прогулянки на природі, що допомагає йому розслабитися та відволіктися від напруженої роботи.
“Я мрію, щоб війна нарешті закінчилася і моя дружина з донечкою змогли приїхати до мене, або щоб я зміг бути з ними. Дуже хочу бути поруч, бо дуже сумую і бачу їх занадто рідко. Хотілося б більше часу бути разом”, — Тимофій Відяйкін.
Прес-служба Головного управління ДСНС України у Донецькій області
