“Бути рятувальником — значить не лише гасити пожежі чи ліквідовувати наслідки обстрілів, це — відповідальність за життя людей, за безпеку громади й готовність щодня ризикувати собою, щоб хтось вижив”, — каже Олександр Чекмарьов, старший пожежний-рятувальник 30 державної пожежно-рятувальної частини 12 державного пожежно-рятувального загону (м. Краматорськ).
Родом із міста Краматорська. У лавах ДСНС — з 2011 року.
Після служби в Збройних силах України Олександр працював в охороні, на будівництві та водієм, шукаючи стабільність і справу свого життя. Своє справжнє покликання він знайшов у Службі порятунку, де зміг поєднати професіоналізм із бажанням допомагати людям. “Я вирішив спробувати себе в ДСНС і прийшов до частини, щоб дізнатися про вакансії. Мене зустріли знайомі хлопці, які вже працювали тут, і я поступово приєднався до команди. Відтоді я жодного разу не пошкодував — мені подобається допомагати людям, відчувати, що моя робота має справжнє значення”, — ділиться рятувальник.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр вирішив залишитися в рідному місті та допомагати мешканцям, ризикуючи власним життям, працюючи на ліквідації наслідків обстрілів і рятуючи людей під завалами. “У 2024 році під час добового чергування ми повернулися після гасіння лісової пожежі та трохи перепочили, коли ввечері почули два вибухи. Тоді російська ракета влучила в готельний комплекс «Сапфір» у місті Краматорську, повністю зруйнувавши кілька поверхів будівлі. Одразу отримали виклик від диспетчера та виїхали на місце.
Під завалами ми знайшли чоловіка, який вижив, хоча його тіло було присипане уламками та сміттям. Його оперативно деблокували та передали медикам. На жаль, одна людина загинула, і її тіло ми знаходили частинами під час розбору завалів протягом трьох діб.
Ця операція була надзвичайно складною та тривалою, але ми зробили все можливе, щоб врятувати тих, хто вижив, і мінімізувати наслідки трагедії для інших мешканців”, — розповідає Олександр.
Рятувальник ліквідовує наслідки обстрілів та пожеж, рятує людей, допомагає цивільним у надзвичайних ситуаціях і працює в умовах постійної небезпеки, проявляючи професіоналізм, витримку та відданість своїй справі. “У мене був випадок, коли ми ліквідовували пожежу у квартирі, де перебували постраждалі. Прибувши на місце події, я пішов усередину квартири, аби провести розвідку. У темряві, з маленьким ліхтариком, я трохи розгубився, але зібрався, знайшов вихід і обережно пройшов до кімнати. Уже в крайній кімнаті я знайшов дідуся — він нічого не міг сказати, був наляканий і розгублений. Я сказав: «Дідусю, вставай», — і допоміг йому босоніж вийти в під’їзд. Дідусь був переданий медикам, обійшлося без жертв. Це була непроста операція, але надзвичайно важливо — відчути, що змогли врятувати життя”, — пригадує Олександр.
В Олександра є мати, молодший брат та сестра, які підтримують його і пишаються його службою. У вільний від роботи час він полюбляє готувати різноманітні страви — від борщу й супів до пиріжків та шашликів.
“Я мрію про мир і спокій, щоб закінчилася війна, люди не страждали й не бачили сліз та втрат. Хочу, щоб усі могли жити без страху, а тим, хто служить і захищає, була честь і вдячність за їхню відвагу”, — Олександр Чекмарьов.
Прес-служба Головного управління ДСНС України у Донецькій області
