Історія української родини, яка загинула під час іранської атаки.
Сім'я з Одеси загинула внаслідок удару іранської балістичної ракети по ізраїльському місту Бат-Ям, у передмісті Тель-Авіва, у ніч проти 16 червня. Серед жертв — 7-річна дівчинка Настя Бурик, яка проходила лікування від лейкемії, її бабуся Олена (54 роки) та двоюрідні брати Костя (10 років) та Ілля (14 років). Весь цей час мати дитини Марія Пашкурова (30 років) вважається зниклою безвісти. До вечора 19 червня мерія міста повідомила про виявлення тіла жінки на місці трагедії — імовірно, йдеться про Марію.
Ракета вдарила по житловому будинку
«Ми довго не могли підібрати слова, щоб повідомити цю новину. Ще вчора готували публікацію для збору, поспішали повідомити новину про те, що Настеньці стало краще. Про те, що надія не втрачена. Що лікування дає хоч і маленьке, але все ж таки поліпшення… А сьогодні повинні повідомити, що Насті більше немає. Дівчинка загинула разом із мамою під завалами будинку, де вони зупинилися у Тель-Авіві. До будинку потрапила ракета», — повідомили у Всеукраїнському благодійному фонді Країна добрих справ, яка допомагала з лікуванням дитини в Ізраїлі.
Уся сім'я опинилась у будинку, куди потрапила ракета. За оцінками ізраїльської Служби тилу, снаряд ніс бойову частину вагою 400 кг. На кадрах із місця трагедії видно сильні руйнування. МЗС України підтвердило загибель українців. Загалом при прямому попаданні в багатоквартирний будинок у Бат-Ямі загинули дев'ятеро людей. Від вибуху впали кілька поверхів, у сусідніх будівлях вилетіли всі шибки. Постраждали близько 100 людей.
За словами директора дитячого освітнього центру «Вам — до нас» Олени Дубровнер, сім'я не усвідомлювала, що в Ізраїлі почалася війна, і не йшла у притулок під час обстрілів.
Зв'язок із батьком — військовим ЗСУ
Батько Насті, 39-річний Артем Бурик, служить у десантно-штурмовій бригаді української армії від початку російського повномасштабного вторгнення. «Я розмовляв із Настею за кілька годин до її загибелі. Вона сказала мені, що бачила перехоплення ракет над будинком і злякалася. Я не можу переварити катастрофу. Сім'я втекла від війни в Україні та була вбита в Ізраїлі. Яка трагедія мені важко говорити», — сказав чоловік ізраїльському медіа Ynet.
Він поділився, що перебуває із бригадою на Сумському фронті на північному сході України. Каже, що ситуація на фронті складна, але найважче — гіркі звістки, які він отримав.
«Сподіваюся, я зможу залишитися при здоровому глузді. Не знаю, як я все подолаю»,- додав Бурик.
Посольство України в Ізраїлі намагається організувати доставку тіл на батьківщину, але поки що це технічно неможливо через відсутність авіасполучення.
Мария Пашкурова и Настя на праздновании Дня рождения.
Діагноз та переїзд до Ізраїлю
Дівчинці з Одеси поставили страшний діагноз «лімфобластний лейкоз» три роки тому у серпні 2022 року. Україна оборонялася від повномасштабного нападу Росії і місцеві лікарі не могли гарантувати, що зможуть зробити все можливе для порятунку дитини в умовах війни.
З того дня я живу в паралельній реальності, де головне — врятувати. Дихати. Не опускати рук», - згадувала мама Насті Марія.
Настя пролежала в одеській лікарні близько п'яти місяців, їй потрібна була пересадка кісткового мозку. За словами батька дівчинки, за кордоном за лікування вимагали 100 тисяч доларів. Волонтери зібрали 50 тисяч доларів, а в Ізраїлі погодились працювати за завдаток. "У Насті були ускладнення, і моя дочка успішно перенесла шість операцій", - говорить батько дитини.
У грудні 2022 року Настя прилетіла до Ізраїлю з мамою та бабусею вже у тяжкому стані, з четвертою стадією раку крові. Фонд оплачував медицину, орендоване житло, а також щомісяця видавав сім'ї гроші на їжу. Сім'я проживала в країні за туристичною візою.
Вид на разрушения в Бат-Яме после удара иранской баллистической ракеты, Израиль, 15 июня 2025 года.
Тимчасове поліпшення та рецидив
Влітку 2024-го Настя пішла на виправлення, її родина, лікарі, волонтери раділи, що кінець лікування вже скоро. У вересні 2024 року у дівчинки стався рецидив, і боротися із хворобою довелося заново. «Наші волонтери знову відвідують її у лікарні. І всі разом ми віримо, що ця маленька, але хоробри дівчинка переможе рак», — писали в ізраїльському фонді «Шанс на життя», закликаючи людей скинутися на дорогі ліки.
До своїх семи років Настя майже не ходила через зменшення щільності кісток і важила лише двадцять із невеликим кілограмів, розповіла 9 каналу Дубровнер.
Усього дівчинка пройшла через три рецидиви, але продовжувала боротися. До неї приїхали двоюрідні брати, Костя та Ілля, які поїхали від війни в Україні.
Остання надія
«Насті з ними стало веселіше, а хлопчикам тут спокійніше. Вони ходили до школи, гуляли, грали. Наші волонтери багато часу проводили із сім'єю. І, на жаль, стали єдиними, хто міг прийти на впізнання… У нас залишилося багато фотографій тих моментів, коли родина була тут щаслива, в Ізраїлі. Нехай ці моменти назавжди залишаться у наших серцях», - поділилися у фонді.
Родині допомагали волонтери, які приносили продукти, купували одяг та іграшки не лише для Насті, а й для хлопчиків. Волонтери фонду організовували для дівчинки свята на день народження, вітали з Новим роком, влаштовували різні активності, які могли хоч якось порадувати дитину, яка проходить через найважчі випробування.
«Через місяць Насті мало виповнитись вісім років, днями її мама писала, як донька тепло згадує торішнє свято в Будинку, як знову чекає в гості чудову поні…», - пишуть волонтери.
Мама Насті активно вела блог в інстаграмі, розповідаючи про хворобу доньки та закликаючи всіх небайдужих допомогти. Дівчинка пережила численні операції, наркози, переливання крові, реанімацію, найважчі інфекції, опромінення всього тіла та трансплантацію кісткового мозку. У квітні 2025 року її стан погіршився. Пересадка не допомогла і в кістковому мозку знову виявили ракові клітини.
«222 дні у лікарні. Майже вісім місяців без нормального сну, повітря. Вісім місяців болю, тривоги та нестерпного кохання… Все йшло добре. А потім — молекулярний рецидив за два місяці… Немов усе з нуля. Знову війна».
Мария и Настя.
Лікар повідомила сім'ю: те, що дівчинка вижила після трансплантації, — саме по собі диво.
Незважаючи на рецидив, з'явився ще один шанс: лікарі запропонували нову методику, яка б змусила трансплантат прокинутися і почати боротьбу. «Ми йдемо на ризик.
На початку травня Настя змогла повернутися з лікарні додому, але боротьбу із хворобою не було закінчено: рак міг повернутися будь-якої миті.
14 липня Насті мало виповнитися вісім років...
Джерело: "Новая газета Европа"
