Фільм Суспільного «Мій прапор» – це історії трьох мешканців Донбасу, які під час окупації регіону 2014 року залишилися вірними Україні й національному стягові.
23 серпня 2020 року до Дня Державного прапора суспільний телеканал «UA: Перший» показав прем’єру фільму власного виробництва «Мій прапор».
За словами авторки фільму Євгенії Подобної, команда мала на меті показати справжніх мешканців Донбасу. «Коли бачиш неймовірну хвилю хейту до місцевих, коли кажуть, що Донецьк сам кликав окупантів і не протистояв їм — маємо показувати правду. Люди на Донбасі — не зрадники, і в той складний період багато хто не побоявся показати свою проукраїнську позицію, хоч це й загрожувало полоном та навіть смертю. Тому про цих людей потрібно розповідати», – вона.
Перша історія про Ангеліну Шостак та її чоловіка, на яких напали у Донецьку в 2014 році за український прапорець і жовто-блакитну стрічку на дзеркалі автівки. Після чого подружжя стало волонтерами. За весь час війни Ангеліна пошила понад 600 українських прапорів для воїнів, медиків та волонтерів.
Другий герой стрічки – місцевий мешканець Дружківки, пенсіонер Анатолій Водолазький, який під час окупації містечка, вийшов на центральний майдан до пам’ятника Леніну з прапором України. Тоді бойовики викрали його й побили, і лише дивом чоловік залишився живим. Завдяки випадковому відео, яке потрапило до мережі, суспільство дізналося про вчинок Анатолія.
Та історія 16-річного футболіста краматорського клубу Степана Чубенка, якого затримали в Донецьку за жовто-блакитну стрічку. Кілька днів хлопця катували, а потім розстріляли. Його мати, Сталіна Чубенко, розповіла справжню історію сина.