«Ми хотіли деморалізувати всіх віруючих протестантів у місті»

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

8-9 червня – дні суму й жалю у Слов’янську, спомин про шокуюче вбивство молодих невинних людей, що сталося в червні 2014 року. Приклад свавілля та жахливої нетерпимості.

Саме тоді Слов’янськ знаходився під контролем російських окупантів та підтримуючих їх колаборантів. У місті була встановлена комендантська година, царював терор і повне нехтування будь-якими законами. Більшість бізнесу, банки та різні установи не працювали.

На той час в місті з’явилися окремі угрупування, які прибули з території Росії. Вони керувалися Ігорем Гіркіним, але у них була дещо окрема ідеологія. Наприклад, це були бойовики з Націонал-Більшовистської партії (НБП) та «Російської Православної армії». Саме такі шеврони можна було побачити на формі деяких бойовиків. До речі, НБП була визнана у РФ екстремістською організацією, діяльність якої заборонена.

Саме бойовики «Російської православної армії» за однією з версій причетні до жахливого вбивства, яке сталося у Слов’янську 9 червня 2014 року.

Криваве свято Трійці

В місті існували дві великі протестантські громади та було дві церкви, де відбувалися служби. Одну з цих церков, «Добра звістка», в травні 2014 захопили бойовики, будівлю якої використовували як казарму та приміщення для зберігання величезної кількості зброї та боєприпасів.

В іншій церкві «Преображение Господне» продовжувалися служби, збиралися віряни цієї гілки протестантської конфесії. Церква була недалеко від центра міста поруч з автовокзалом. 8 червня 2014 року тут проходила служба з приводу свята Святої Трійці.

Захоплених після богослужіння заручників Володимира Величка (1973 р.н.), Віктора Брадарського (1974 р.н.), Рувіма Павенка (1984 р.н.), Альберта Павенка (1990 р.н.) спочатку відвезли до міліції, а через якийсь час до пожежної частини, де у бойовиків розміщувався один з їх підрозділів.

tr2

tr3

Ось що розповідає Петро Дудник, пастор церкви «Добра звістка», волонтер:

«Приїхали «сепари» або росіяни у масках. Вони очікували закінчення богослужіння, після якого схопили хлопців, посадили їх у власні автомобілі та увезли. Ми дізналися про це через годину-півтори. Спочатку їх відвезли до будівлі міліції, а згодом до будівлі пожежної частини на мікрорайоні «Лісний». Саме у боксі пожежної частини заручників катували та били», – каже він.

За словами пастора, люди відчайдушно шукали захоплених священиків. Але марно.

«Інформація по викраденим людям проходила різна. Ми шукали різні шляхи, щоб знайти захоплених. Ми не знали де вони, чутки були різні. То вони окопи копають, то чули що вони начебто у підвалі», – говорить Петро Дудник.

Через чотири доби прийшла інформація, що заручників нібито звільнили, бо їхніх прізвищ у жодному списку у бойовиків не було. Вже після звільнення Слов’янська у міліції виявили фото загиблих й вже по ним впізнали четверо молодих протестантів.

За що їх вбили?

Петро Дудник озвучує свої версії того, чому священиків спочатку катували, а потім вбили цих чотирьох молодих людей.

«Я вважаю, що це низка причин. Там і особиста ворожнеча має місце, й історія з вивантаженням металу на одному з підприємств. Поповзли чутки, що це начебто зброя (для українських військових – ред.) вивантажується. Та тому що віруючі. Тому що особистий охоронець Гіркіна колись працював у цими людьми», – каже він.

Приблизно о 2 годині ночі 9 червня 2014 року заручників нібито відпустили. Чотирьох молодих людей посадили до машини. Ще була машина супроводу. Саме з машини супроводу незабаром і почався вогонь по авто з протестантами.

«По машині вдарили з гранатомету. Володимир Величко згорів у машині. Віктор Брадарський відповз і його перерізали автоматної чергою біля річки. Ще одному хлопцеві розрядили обойму пістолета прямо в обличчя. Підійшли та добили останнього», – розповідає пастор.

Трупи вбитих були відправлені до моргу у Слов’янськ. Вони були позначені як тіла невідомих. Бойовики відразу почали розповідати про те, що це нібито жертви «Правого сектору». На той час це була звичайна практика, коли окупанти намагалися приховати свої злочини, вигадуючи історії про ПС або ДРГ. Тіла згодом були поховані у братській могилі.

tr4

14 липня 2014 року, вже після звільнення міста, тіла були ексгумовані та пізніше ідентифіковані.

Чи до кінця поліція розкрила цей злочин?

У січні 2018 року поліція Донеччини оприлюднила інформацію про те, що вбивство чотирьох протестантів розкрито й вбивці встановлені. Слідство встановило, що до викрадення та катування причетні три особи. Це два мешканця Слов’янська, Андрій Чернишов та Євген Пушков, а також мешканець Макіївки Олег Образцов. Їм було заочно оголошено про підозру у скоєнні важких злочинів: викрадення людей, катування, вбивство, розбій.

На думку Петра Дудника, до цього причетні восьмеро людей. Один з учасників того кривавого злочину зв’язувався з родиною загиблих і пропонував за гроші надати інформацію про вбивство.

«Через півроку після вбивства зателефонував один з вісьмох, який брав участь у злочині. Він зателефонував брату вбитих, казав що може продати інформацію по іменам, хто брав участь у вбивстві та де вони знаходяться. Він думав, що буде помста», – розповідає пастир.

І додає, що в телефонній розмові було сказано: «Ми хотіли деморалізувати всіх віруючих протестантів у місті. Це була головна мета цього злочину».

Як злочин висвітлювала російська пропаганда

Російська пропаганда намагалася зменшити резонанс від цього жахливого вбивства. Навіть представники російських протестантських громад доводили у соціальних мережах, що це все це неправда. Бо нібито «шляхетні ополченці Донбасу» не могли все це зробити.

Поширювався і тезис, що вбиті були причетні до допомоги «карателям», тобто ЗСУ, Нацгвардії. А тому це не є умисним і спланованим вбивством мирних мешканців, а просто ось така благородна помста за пособництво.

Відкриття меморіалу

Влітку 2018 року у Слов’янську був встановлений меморіал чотирьом вбитим бойовиками протестантів. Пам’ятник встановлений на кошти християн як з України, так й із-за кордону. Меморіал стоїть на місці братської могили, де були знайдені тіла вбитих у липні 2014 року.

tr5

tr6

Символічно, що меморіал находиться поруч з каменем, встановленим в пам’ять жертв Голодоморів. Як нагадування, що існування будь-яких тоталітарних режимів приводить до масових вбивств і вбивств за релігійною ознакою.

Джерело: "Патріот Донбасу"

Оставить комментарий

Защитный код Обновить

Please publish modules in offcanvas position.