Максим та Віталій - бойові товариші.
Максим із Краматорська. До війни був бізнесменом. Має сім'ю, троє дітей. 23 лютого він відчув, що війна ось-ось почнеться і попросив дружину зібрати речі. 24-го їх розбудив приліт до аеродрому Краматорська, а 25-го Максим із друзями пішов у військкомат і вступив на службу до Нацгвардії, батальйону «Донбас».
Максим розповідає, що за час бойових дій дрібниці та побут громадянського життя втратили для нього значення. Прийшло розуміння, що важливо приймати людей такими, якими вони є, і більше часу приділяти близьким.
Максим воює за те, щоб вільні українці самі обирали свою долю. Він вірить у Перемогу і що незабаром паспорт громадянина України стане одним із найкращих. А ще, що українці — люди світу — з новими поглядами зроблять Україну ще сильнішою.
У Віталія дружина та двоє дітей. До війни він був адвокатом, займався наукою та викладав у Краматорську.
Ще в січні він розумів, що буде війна, і відправив старшого сина облаштовуватись до Польщі. 24 лютого родина успішно евакуювалася, а 25-го Віталій записався добровольцем до Нацгвардії.
У минулому він був одним із засновників об'єднання ветеранів повітрянодесантних військ. У 2014 році організація розпалася: половина товаришів, з якими він служив ще в молодості, зайняли проросійську сторону та пішли.
Він розповідає, що у 2014 році 70% населення Донбасу мали проросійські погляди, після 24 лютого їх стало 10-15%. Як і раніше, підтримують Росію в основному люди похилого віку, а молодь все розуміє і усвідомлює.
Для Віталія найстрашніше — усвідомлювати, що через війну він став заручником обставин, що його нав'язали інші люди іншої держави. До війни найголовнішою цінністю для нього та його сім'ї був розвиток, і зараз він воює за те, щоб жити, вчитися та розвиватися могли його діти.
Дмитрий Корнилов, опубліковано з дозволу автора