“У будь-якій ситуації треба залишатися спокійним і діяти рішуче — саме це робить рятувальника справжнім захисником людей”, — Олександр Воєводін, пожежний-рятувальник 30-ї державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного пожежно-рятувального загону (м. Краматорськ).
Родом із міста Горлівка. У лавах ДСНС — з 2002 року. Нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”.
У підлітковому віці родина Олександра переїхала до міста Бахмут, де він згодом приєднався до лав ДСНС. Тут він зміг реалізувати свій потенціал, навчатися та активно допомагати людям у складних і небезпечних ситуаціях. “Мій знайомий запропонував мені спробувати свої сили: «Давай до нас у команду, тут здобудеш необхідний багаж знань, зможеш рятувати людей і проявити себе». Я вагався, бо це ризик, але вирішив спробувати — і жодного разу не пожалкував”, — ділиться рятувальник.
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у Бахмуті. Ворожі удари по місту ставали звичною частиною буденного життя, а рятувальники постійно залучалися до ліквідації наслідків обстрілів, допомагаючи громадам і рятуючи людей. “Я залучався до ліквідації численних пожеж у місті. Найбільше запам’яталося, коли ми ліквідували пожежу на місцевому підприємстві, спричинену ворожою атакою. Під час роботи потрапили під повторний обстріл та, на щастя, всі залишилися живі. Це була одна з найскладніших і водночас найважливіших операцій, адже головне — врятувати людське життя та всім особовим складом повернутися у підрозділ”, — пригадує пожежний-рятувальник.
Наразі рятувальник проходить службу у Краматорську, де щодня стикається з різними викликами — від ліквідації побутових пожеж до наслідків обстрілів, допомагаючи громадам залишатися в безпеці навіть у найскладніших умовах.
“Наприкінці листопада 2025 року ворог завдав удару по одному з ринків Краматорська. Прибувши на місце події, ми одразу побачили інтенсивне горіння, що охопило десятки металевих контейнерів із речами. Внаслідок обстрілу одна з місцевих мешканок отримала поранення, мої колеги надали їй домедичну допомогу та передали працівникам швидкої. Пожежу вдалося швидко ліквідувати на площі близько 2000 квадратних метрів та запобігти поширенню вогню на сусідні споруди”, — розповідає Олександр.
Через війну рідні Олександра були змушені евакуюватися: кохана дружина з донькою перебувають у Львові, а син — у Полтаві. У вільний від роботи час Олександр підтримує зв’язок із сім’єю, щодня телефонує та переписується у месенджерах, а для того, щоб розвантажитися й відпочити, полюбляє грати в комп’ютерні ігри.
“Я мрію, щоб війна нарешті закінчилася, щоб моя сім’я мала своє власне житло. Щоб у нашому місті запанував мир, усе відновили та зробили краще, ніж було раніше”, — Олександр Воєводін.
Прес-служба Головного управління ДСНС України у Донецькій області
